«Поклонись, - кричала нечисть. –
Поклонись , - озолочу,
Звёзды положу на плечи.
Поклонись, я так хочу.
Сделаю тебя великим,
Отдалю от всяких бед,
О тебе лишь будут клики,
Разговоры о тебе.
Сколько длятся человеки –
Будешь памятью храним,
Будешь под моей опекой,
Будешь знатен и любим.
Не отказывайся, вникни:
Многим ли здесь власть дана?..»
«Апаге!... – Христос воскликнул.
И убрался сатана.
* * *
От годов не тускнеют алмазы.
Окисляется бронза и медь.
Это грязь можно размазать,
Это грязь только можно стереть.
Пузыри на воде расползаются.
Билась пена, и, вот – нет следа.
Станет рухлядью чудо красавица –
Красоту не жалеют года.
И чугунные рушатся стены,
Что надменно глядели на нас.
От годов алмаз не тускнеет,
Если только это алмаз.
* * *
Есть болезнь такая – не лечится,
А насмешками обеспечится.
Не психическая, не физическая,
Не информационо-политическая.
Не даёт для желудка толики,
Чаще нолики, только нолики.
Не завидуют и шизофреники.
Вот такие банные веники.
Не один в эту кучу лезу я,
И зовётся она – поэзия.
* * *
Полупомешанный поэт,
Его зовёт и манит Небо,
Его порой заносит в небыль.
А может в быль? К чему ответ.
Живут же люди не спеша
Среди тепла, среди уюта –
Одето, сыто и обуто,
Обычным воздухом дыша.
А это беспокоен вечно,
А этому всё не туда,
Клянёт и глушь, и скоротечность…
И возмущает тишь пруда.
* * *
Давно поэзию ругают,
Мешают с лёгкою мечтой;
Швырнуть подальше предлагают,
Чтоб превратить её в ничто.
Она, наверное, мешает
Кому-то, в том сомнения нет;
Рассудок чей-то заглушает,
Стыдя дурной кордебалет.
Да, этот мир в рабах у денег.
Для жирных рож нужнее рожь…
И прозу никуда не денешь,
Поэзию не оттолкнёшь.
ПРИМЕР АРИСТОТЕЛЯ
Аристотель – громкое имя,
Хоть давно отлетела душа.
И сейчас он словами своими
Так и хлещет нам по ушам.
До сих пор на него ссылаются
И кто смел, и не очень смел.
Ну, попал человек в небо пал,
Наворочать много успел.
Прочитай его – не покалечишься,
И в сугроб не влетишь в метель.
Достояние человечества,
Этот самый АристотЕль.
Это нынче он уважаем,
А ж с затылка течёт елей;
И с огромным плывёт урожаем
Сверхвнимания к персоне своей.
А когда-то было иначе,
Всё иначе было при нём;
И не только старухи судачили,
Поливали отборным дерьмом.
Не любили его открыто,
Не любили его все подряд –
За язык его ядовитый,
За презрительный колкий взгляд.
Человек – не машина из стали.
А когда он ушёл в мир иной,
Его долго ещё презирали,
Называли паршивой свиньёй.
Если вас откровенно не любят
И доходит до кулаков,
То учтите: прощают люди
По прошествии многих веков.
* * *
Порою жизнь – не жизнь, месть,
И серый лёд не тает…
Ну, кажется, почти всё есть,
Но что-то не хватает.
Найдёшь то «что-то» это, и
Обнимешь торовато.
Пройдёт, и вновь глаза твои
Нацелены куда-то.
То от горы, то вновь к горе,
То дома, то в обозе…
Зимой тоскуешь о тепле,
А летом о морозе.
* * *
Они умрут – мои стихи.
Когда-нибудь умрут, конечно…
Скворцы покинули скворечню
И на меже полно трухи.
И нету никакой беды,
И нету никакого горя.
Ведь кто-то перешёл здесь поле
И снегом замело следы.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.